Завершуємо віртуальну екскурсію: архітектурна цілісність монастиря.
#ВіртуальнаЕкскурсія
ІсторіяАрхітектураДуховність
Архітектурне обличчя монастиря формувалося протягом трьох століть, поєднуючи українську автентику з європейськими та візантійськими стилями.
Ми вже згадували про Покровський собор, шедевр українського бароко, який визначив вертикальну домінанту всьому комплексу та підпорядкував усі наступні архітектурні нашарування.
З 1726 року, після заснування монастиря та переведення колегіуму, на території поступово з’являються:
- Будівля Харківського колегіуму. Не зберіглася.
- Архієрейський будинок – резиденція місцевих єпископів та архієпископів. Було зведено у 1826 році за проєктом архітектора Євгена Васильєва в стилі класицизму. Він має вивірені пропорції та органічно доповнює бароковий Покровський собор.
- Харківська духовна семінарія використовує один із корпусів монастирського комплексу і є прямим історичним наступником Харківського колегіуму. Діяльність семінарії було відновлено у 1993 році. Вона продовжує традиції просвітництва, що були закладені ще у XVIII столітті.
- Озерянська церква – унікальна архітектурна споруда, зведена у 1896 році за проєктом єпархіального архітектора Володимира Нємкіна. Церква збудована у рідкісній для православної архітектури базилікальній формі (витягнута прямокутна споруда) та поєднує в собі елементи візантійського та давньоруського стилів.
- Ворота, трапезна церкви, Будинок настоятеля та келії.
У будівництві та перебудові різних монастирських будівель у XVIII–XIX століттях брали участь такі майстри, як: Петро Ярославський, Михайло Ловцов та Володимир Покровський.
Архітектурна цінність пам’яток Харківського Свято-Покровського чоловічого монастиря демонструє найвищий рівень майстерності українських будівничих різних епох, свідчить про еволюцію інженерної думки та естетики від українського бароко до класицизму й модерну.
На кінець XX – початок XXI ст. з’являються:
- Пам’ятний знак на честь 200-річчя Харківської єпархії. До 1799 року парафії та монастирі Слобідщини входили до складу Бєлгородської єпархії. Нова адміністративна одиниця отримала назву Слобідсько-Українська та Харківська єпархія. Першим керуючим новоствореної єпархії став єпископ Христофор (Сулима). Створення власної єпархії закріпило за Харковом статус не лише адміністративного та освітнього, а й потужного духовного центру регіону. (Автор-архітектор В. Курило).
- Монумент на честь 2000-ліття Різдва Христового. Скульптура зображує Ісуса Христа у повний зріст, який стоїть на круглій земній кулі та тримає в руці Книгу Заповіту (автори: скульптор Ігор Ястребов, архітектор Михайло Ятченко).
- Пам’ятний знак на згадку про Харківський колегіум із зображенням Г. С. Сковороди. (автори: скульптор Сейфаддін Гурбанов, архітектор Юрій Шкодовський).
На базі монастиря діє Духовно-просвітницький центр «Фома». Перший у Харкові православний духовно-просвітницький центр, що працює у форматі антикафе та коворкінгу. Місце для зустрічей молоді, проведення лекцій, конференцій, кінопоказів та майстер-класів.
Архітектурна цінність пам’яток Харківського Свято-Покровського чоловічого монастиря демонструє найвищий рівень майстерності українських будівничих різних епох, свідчить про еволюцію інженерної думки та естетики від українського бароко до класицизму й модерну. І це варто нашої уваги!
Відвідати Свято-Покровський монастир дуже просто, оскільки він розташований в історичному центрі міста та зазвичай відчинений щодня приблизно з 06:00 до 19:30.
Попередні частини цієї віртуальної екскурсії можна почитати тут:
