ТОП 5 ідей, як українським музеям почати заробляти
Яку бізнес-стратегію вибрати музеям, у яких немає в колекціях дорогих і цінних експонатів.При вході до музею природознавства в Лондоні зробили такий лайфхак, що варто тільки притримувати щелепу. Над головою висить величезний скелет кита, в грандіозність якого з першого погляду не віриться. Через два роки кита замінить не менш грандіозний скелет диплодока, який повернеться з гастролей іншими музеями планети. У центрі холу а-ля "Хогвартс" сидить статуя дідуся Дарвіна. Його самовдоволений вигляд не дозволяє і на мить засумніватися в тому, що твоя далека прапрабабуся була мавпою, і кожен з 70 млн експонатів музею це почуття тільки підсилює. Причому вхід сюди безкоштовний.
В українському музеї теж, як в храмі. Тільки в храмі скорботи і жалю - до себе, до музею і до країни. Вхід до українського музею зазвичай не безкоштовний, але не дуже дорогий. Квитки продає жінка, чия робота - вас не любити. Екскурсовод прісно розповість про уламок від фаланги пальця прабатька українського народу, який залишив на пам'ять спадкоємцям цей уламок в болотах десь під Києвом. Сам дорогоцінний експонат, як і тон екскурсовода, ризикують посіяти нудьгу і невпевненість в правильному виборі дозвілля.Непривітна панянка в гардеробі і "запашні" туалети - невпевненість тільки підсилюють. Як і відчуття голоду, яке від туги посилюється, а вгамувати його в музеї зазвичай нічим. Тому часто вихід з храму пізнання супроводжується відчуттям полегшення і переконанням, що культурна програма на найближчі пару років виконана. І що треба терміново кудись піти - "заїсти" стрес і розпач.
Варто віддати належне, що ТАК вже не скрізь, але окремі елементи зустрічаються в українських музеях із завидною регулярністю. Чому? Тому що підтримки держави немає. Фінансування немає. І майбутнього немає. Звідки ж йому взятися? Залишається тільки лягти, покритися музейним пилом і чекати забуття. Або, нарешті, діяти, взявши на озброєння працюючі стратегії іноземних конкурентів.
Але куди нам до них? У нас загадкова Мона Ліза зі стіни не підморгує, а безрука Венера Мілоська погляду не пестить. Багатьом іноземним музеям пощастило мати в колекціях шедеври світового мистецтва, на які йде відвідувач, журналіст і меценат. Але і витрати від цього точно не знижуються, і проблем менше не стає. У той же час ніщо не заважає жити і бути здоровими нішевим музеям з дуже своєрідними колекціями.Наприклад, Музей зруйнованих відносин в Хорватії з одним із експонатів у вигляді дерев'яного кавуна або Музей криптозоологиії в Портленді, присвячений містичним істотам, на кшталт драконів або йєті. Куди б не завела фантазія засновників музею, на перший план завжди вийде один з головних чинників виживання та успіху їх дітища - менеджмент.
Підхід тут не як до священної корови, яка уособлювала високе і духовне, а як до бізнесу. Типова бізнес-модель державних музеїв - це ко-фінансування, коли частина бюджету оплачує держава, а частину - музей покриває сам, аж до 50%. Так, наприклад, бюджет самого відвідуваного в світі музею Лувру - 400 млн євро, половину з яких покриває держава, а половину - музей заробляє за рахунок продажу квитків, сувенірів і приватних пожертвувань. Тому в команді працюють фінансисти і арт-директора, чиє завдання - ламати голову, як підвищити доходи музею, часто шляхом нетипових для даного закладу послуг.
Так які ж інструменти допомагають музеям заробляти?
Сувенірна крамниця. Чи не заплативши ні копійки на вході в Лондонський музей природознавства, рано розслаблятися, тому що там чекають три "засідки" - сувенірна крамниця, кафетерій та сімейне кафе. Під девізом "Ех, один раз живемо!" біжиш оплачувати на касу брендовану чашку з динозаврами за 10 фунтів. А з мадридського музею Тіссена-Борнеміси судорожно гребеш плакати з репродукціями Моне по 20 євро, простоявши ще 20 хвилин в черзі з такими ж любителями підробок.Музей Ван Гога в Амстердамі - зразковий онлайн-магазин. Крім банальних репродукцій, можна через інтернет замовити валізи, годинник і рукавички імені музею. Товари виробляються в партнерстві з відомими брендами. Чим не стратегія для кооперації українського музею з вітчизняним бізнесом і стартапами?
Кафетерій. Однією з причин швидкого відходу гостя з музею може стати втома і голод. Вони ж - привід заробити. У музеї Вікторії і Альберта в Лондоні кафе "The Morris Room" відтворює в меню чаювання часів королеви Вікторії з традиційним англійським чаєм і огірковим сендвічами. Музейні кафе можуть стати окремим приводом прийти в культурний заклад. Щоб пообідати з дітьми в оточенні мумій Тутанхамона або птеродактилів.Концепція може бути різною - від простого кафетерію "просто перекусити" до відтворення індіанської кухні в тематичному музеї штату Айдахо, США. В Україні задоволенням насущних потреб може похвалитися культурна інституція "Мистецький Арсенал". Після перегляду виставки не доводиться стрімголов шукати злачне місце, щоб обмінятися враженнями. Можна сісти прямо там. І це приємний в країні кейс, але добре б таких побільше.
Оренда приміщень. Орендування музейних приміщень під весілля, корпоративи та вечірки - це, може, і не правильно, але прибутково. Так працює Рейксмузеум в Амстердамі, організовуючи щорічно до 2000 заходів для 40 000 персон в своїх численних приміщеннях. Для цього вже кілька років спеціально працює івент-відділ. З 2013 року уряд Голландії урізав бюджетні субсидії на мистецтво і культуру, що змусило численні культурні заклади по-іншому поглянути на свою стратегію. До слова, помітним джерелом доходу для відомих музеїв є телебачення. Так, Лувр заробив 2,4 млн євро на зйомках "Коду да Вінчі".
Ревіталізація занедбаних будівель. Щоб урізноманітнити нудне життя українського музейного світу є рясний ресурс - занедбані будівлі, заводи і фабрики. Цим шляхом пішли творці Тейт Модерн у Лондоні. Головний музей сучасного мистецтва Британії був відкритий у 2000 році на місці колишньої електростанції. Завдяки чому в музеї є грандіозний турбінний зал, площею понад три тисячі квадратних метрів для демонстрації великих об'єктів, а на місці колишнього нафтового резервуара під землею регулярно проводяться відеоінсталяції.Інший яскравий приклад - музей Цолльферайн в Західній Німеччині, який побудований на місці колишньої шахти. Тепер це великий музейний комплекс на 1000 постійних співробітників з доходами до 70 млн євро щорічно.
Тимчасові виставки. Якщо постійна експозиція музею не розбурхує уяву і переглянута "до дірок", є шанс розбавити рутину. У 2017 році музей Гуггенхайма в Більбао організував кілька тимчасових виставок на честь свого 20-річчя. Залучили вони в музей до 6100 людей в день. Так ви можете створювати нові приводи для відвідування музею. А потрапивши в яблучко з вибором тематики і рекламою, навіть ризикуєте підвищити дохід закладу.Тимчасову виставку, звичайно, можна спробувати сколотити своїми руками з підручних засобів. Або підійти стратегічно, через розширення нетворкінгу і партнерської мережі як в країні, так і за її межами. Вулицями ходять сотні людей, яким є що показати в рамках тематики вашого музею. Залишилося їх знайти і домовитися.
