День скловиробника, що припадає на 19 листопада, відзначається сьогодні в Україні.
День скловиробника, що припадає на 19 листопада, відзначається сьогодні в Україні.
«Це сама мороковита робота – варити скло! Воно як молоко піниться. От не впіймаєш вчасно момент – воно може з горщика як молоко вибігти», – спогади Петра Проскурного, старшого скловара Ізюмського оптико-механічного заводу.
Професійне свято скловиробників запроваджено президентом України лише 2003 року. Хоча слава українських виробників скла бере свій початок значно раніше, і не десь, а саме на Харківщині, у славетному місті Ізюм! Однак, не будемо поспішати, а розповімо про все по черзі, адже переконані, що нашому читачеві це буде цікаво.
Вдале природно-географічне розташування Ізюму стало доленосним – саме невеликому провінційному містечку судилося стати батьківщиною вітчизняного оптичного скла. Це було обумовлено близькістю до Донбасу, який забезпечував постачання палива, до Бахмута – з його вогнетривкою глиною та кварцовими пісками, та до Харкова – як центру науково-технічного прогресу. Зірки, як-то кажуть, зійшлися – й перше оптичне скло, яке відповідало світовим стандартам, було зварено 13 травня 1923 року. Цей день і започаткував розвиток усієї галузі оптичного скловаріння.
А зараз цікаві факти про індустрію оптичного скловаріння.
Оптику називають королевою техніки, за допомогою оптики управляється космічний корабель, передбачається землетрус, оптика використовується в кіно-, фотооб'єктивах, військовій техніці, медичних приладах, геодезичних приладах, вимірювальній техніці…
На початку XX століття технологією виготовлення оптичного скла володіли лише Франція, Німеччина та Англія. А завдяки спеціалістам Ізюмського оптико-механічного заводу СРСР увійшов до першої п'ятірки держав у світі, які зуміли освоїти його виробництво.
Багато країн, зокрема, й членів НАТО, застосовують у своїх системах управління вогнем та в озброєнні саме наші оптичні елементи.
А в системі управління французькими гелікоптерами використано призму, що була розроблена ізюмчанами. Коли виробники звернулися за допомогою у виготовленні цієї деталі до фірми Карла Цейса, то ті сказали, що зробити її неможливо. В Ізюмі не лише вигадали, як зробити призму, а й фактично поставили виробництво на потік.
Свою мільйонну лінзу старший скловар Ізюмського оптико-механічного заводу випустив 29 жовтня 1957 року.
Ізюмчани, аби познайомити громадськість з усім величезним асортиментом своєї продукції створили Музей оптики – єдиний в Україні.
Ну а раз мова зайшла про скло, то варто сказати, що людству потрібна не лише «оптика». Вікна, посуд, вази, дзеркала, акваріуми, різна тара, вітражі та предмети мистецтва – все це та багато іншого виготовляється зі скла. Харківщина туристична знає одну локацію, де можна на власні очі побачити, як звичайні пісок, сода та вапно перетворюються на скло, а скло – на різноманітні побутові ємності – слоїки для варення й соусів, пляшки для благородних напоїв та води. Тутешня скловарна піч, розміром з триповерховий будинок, виробляє 240 тонн гарячого скла на добу. Але все ж таки найбільш захоплююче видовище – це робота склоформівної машини, яка працює так, наче всередині в неї прокинувся величезний, гуркітливий вулкан, що «дихає» полум’ям. І коли завершиться війна Харківщина туристична обов’язково при нагоді запросить всіх на екскурсію «Еко-подорож «Під градусом» на Чугуївщину (бо скло у нас варять не лише в Ізюмі), обіцяємо, що буде дуже цікаво! Аби тільки мир був в українців і будемо відбудовуватися!
Тож без звичайнісінького й добре відомого всім нам прозорого й крихкого витвору людських рук наше сучасне життя просто неможливо. Хоча б ще й тому, що святкове шампанське найкраще пасує із келиха з прозорого тонкого скла! Шановні скловиробники, зі святом! Приймайте наші вітання й побажання світлого, як чисте і міцне скло, життя!
